Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох!
205 років тому українська земля народила Людину, якій судилося стати совістю нації, зростила поета, котрий, попри всі випробування, був будителем народної свідомості і є таким сьогодні, викохала художника, з чиїх малюнків та живописних полотен поставала широка панорама сучасного йому життя, а крізь барви й штрихи проступали картини прозріння в майбутнє. Отже, 9 березня 1814 року, народився патріот, якому боліла душа за Україну й який глибоко вірив у те, що настане година, коли люд буде вільним. Він бачив «сем’ю велику, сем’ю вольну, нову», бачив оновлену землю, де
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
І.Франко писав: «Коли б мені прийшлося одним словом охарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя».
Велика виховна сила творів Кобзаря є невичерпним джерелом у вихованні нових національно свідомих поколінь української молоді.
Тарас Григорович Шевченко — багатогранний геній і одна з найяскравіших постатей українськогообразотворчого мистецтва середини ХІХ століття. Він проявив себе якхудожник-живописець, офортист, майстер рисунка, акварелі, сепії та гравюри, пробувавсебе в скульптурі та різьбі. Намалював 16 автопортретів, а це не просто.
Сучасний художник Юрій Шаповал створив незвичайну колекцію картин, головним героєм яких став Тарас Шевченко, але образи, які митець "приміряв" на поета — доволі несподівані. «Посил цієї серії – показати Тараса Шевченка у дещо нестандартних образах, зачіпаючи при цьому проблеми і переживання сучасного українського суспільства», – пояснював Юрій Шаповал про власні картини під час однієї з виставок.
Творчість великого Кобзаря належить до вічно живих явищ, які не спиняються на тій точці, на якій застала їх смерть, але далі розвиваються вже в свідомості суспільства. Кожна епоха висловлює про них свою думку, і як би правильно не зрозуміла вона їх, але завжди залишить наступній епосі сказати щось нове, і жодна не висловить усього остаточно.
Коментарi